на головну | про нас | книжкові колекції | інформаційний портрет села | творчість наших читачів | агроінформ
| фотогалерея | театр | шкільний відділ

 :: Iнформаційний портрет села ::

Історія села

Площа с. Зоря - 590га. Населення – 5160 чоловік

Історія села не заходить своїм корінням у глибоку минувшину, тому що це «село з майбутнього»,- як писав Петро Шкраб'юк у своїй книзі. На географічному горизонті Зоря появилась у 50-х роках XX століття на місці розкиданих по пагорбах Сморжівських хуторів (Дубова долина, Ваканці, Озерці, Звіринець, Костянтинів, Кобилища).

Забудовувалась Зоря за генеральним планом, як експериментально-показове село. Його історія тісно пов'язана з ім'ям В.А.Плютинського, який з 1951 року очолив укрупнений колгосп ім..Ворошилова. В другій половині 50-х років на загальних зборах колгоспників було вирішено перейменувати Сморжівські хутори, які поволі перетворювалися у велике сучасне село. Зійшлися до однієї думки - Зоря. А через рік, у 1958 році, колгоспники і своє господарство назвали також символічно - «Зоря комунізму». Під кінець 50-х років розпочався перший етап забудови села. Закладено першу вулицю нового села і отримала вона назву - Нова.

Будується магазин, контора колгоспу, дитячий садочок, де першою завідуючою була Максимчук Христина Дмитрівна, а через дорогу будується клуб. На той час це була красива архітектурна будова з білими колонами при вході. Завклубом призначили Зайця Анастасія Антоновича. При клубі відкривається бібліотека, завідуюча Клавдія Конотоп, займається сільський самодіяльний хор, одним з фундаторів якого був завідуючий тваринництвом Григорій Дмитрович Епік. Будується фельдшерсько-акушерський пункт і - початкова школа, директор Новак Фіоня Гнатівна. В 1960 році - шістдесят будинків колгоспників підключено до водопроводу. Великого розмаху набирало будівництво багатоповерхових будинків. В 1965 році збудовано новий двоповерховий адміністративний будинок правління колгоспу «Зоря комунізму», на сьогоднішній день в цьому приміщенні розташована сільська рада. В 70-х роках побудований гуртожиток на 400 місць, п'ять багатоквартирних будинків і торговий центр, де розмістились універмаг, їдальня ресторанного типу, готель на 25 місць, створено телефонну станцію. У 1972 році в село прийшов газ. В другій половині 70-х років розпочинається другий етап забудови Зорі. В грудні 1977 року відкривається палац культури.

Це: глядацький зал на 600 місць, малий зал, бібліотека, читальний зал, кімнати для занять гуртків, фотостудія, зимовий сад, музей історії господарства. Очолював колектив ПК Келлерман Г.Х. В цей час гостинно запрошує талановитих дітей Зорянська школа мистецтв, з її творчим керівником і наставником Назарцем С.І. Працівники правління колгоспу переходять в новозбудоване трьохповерхове приміщення. 1 вересня 1978 року відкриває свої двері середня школа і 438 учнів зайняли свої місця за партами. Директор - Борщик М.В.

Будується дитячий садок на 150 місць, новий торговий центр, лікарська амбулаторія, продовжується будівництво житлового фонду. Працює місцеве радіо. Щодня о сьомій годині ранку в ефір виходила диктор Не ля Голуб. Перша багатотиражна газета «Шлях до комунізму» вийшла в 60-х роках. Редактором газети була зав. бібліотекою К. Конотоп. В 70-х роках газета носила нову назву «Зоря». А з 2001 року і до сьогодні газета виходить під назвою «Клеванський тракт». У 80-х роках вступає в дію спортивний комплекс із плавальним басейном та стадіон, відкривається літній танцювальний майданчик на сьогодні це ПП«Ольга». В 1982 році за досягнуті успіхи у виконанні планів економічного і соціального розвитку села Президія Верховної Ради УРСР нагороджує с. Зорю Почесною грамотою.

В 90-х роках здається в експлуатацію новий дитячий садочок на 200 місць.

Будується пам'ятник воїнам, які загинули у роки Великої Вітчизняної війни.

В лютому 1990 року закладено перший камінь під забудову Свято - Михайлівського храму УПЦ МП. Настоятелем храму призначений протоієрей Віктор Буток.

В Зорі діє Свято - Духівський храм УПЦ КП та Дім молитви. В 1997 році на площі с.Зоря був встановлений пам'ятник В.А.Плютинському з нагоди його ювілею, 70 - річчя з дня народження.

Сьогодні Зоря нагадує мальовниче містечко, що потопає в зелені садів і парків і має вона невелику, але свою неповторну історію.

Зоря є центральною садибою Зорянської сільської ради, що включає ще 10 сіл: Деревяне, Білів, Диків, Грабів, Новостав, Голишів, Старожуків, Олишву, Заств'я і Сморжів.

Сільське господарство і промисловість

За час свого існування господарство пройшло шлях від примітивної сільськогосподарської артілі до агропромислової корпорації з широко розвинутою структурою виробництва сільськогосподарської продукції, великими угіддями та багаточисельним колективом. Це сільськогосподарське підприємство - одне з найвідоміших на Рівненщині та далеко за її межами. Понад півстоліття його очолював В.А.Плютинський. . Плютинський В.А. - двічі Герой Соціалістичної праці, Заслужений працівник сільського господарства України, почесний академік Української академії аграрних наук, член-кореспондент Міжнародної кадрової академії (ЮНЕСКО) обирався депутатом Верховної Ради УРСР (VII-XII скликань), народним депутатом України III-IV скликань та депутатом обласної ради. А все почалося з об'єднання трьох сільгоспартілей: XXX річчя Жовтня (Клевань), імені XVI з'їзду КП (б) У (Сморжів), ім.. Ворошилова (Сморжівські хутори). Третього січня 1951 року колгоспники укрупненої артілі ім. Ворошилова своїм головою обрали 24-річного Володимира Плютинського. На полях вирощували буряки , картоплю, кукурудзу, сіяли зернові. Займались тваринництвом. Розпочали з будівництва конюшні. З Ківецівського племзаводу завезли племінних коней. Наступним кроком - корівник на 120 голів. Вже в 1957 році колгосп став учасником виставки досягнень народного господарства СРСР. Під кінець 50-х років до колгоспу ім.. Ворошилова було приєднано колгосп ім.. 17 вересня (с. Деревяне) та артіль ім.. Франка (с. Грабів). Тоді ж господарство змінило назву на колгосп «Зоря комунізму». З 1987 року - колгосп «Зоря». В 1963 році приступили до будівництва консервного заводу, а в липні 1965 року вже вступила в дію перша черга заводу. Виникла потреба в залізничній колії - 5 км від Клеваня. Закупили локомотив. В 1965 році за колгоспом було закріплено 6 тис. га землі, з них 4 тис. га - орної. На полях працювало 60 тракторів. Закладено пальметний сад. Здано в експлуатацію цегельний завод з виробництвом 10 млн. штук цегли в рік; свинокомплекс - на 5600 голів. Створили колгоспне проектно- кошторисне бюро. В1973 році розпочинає роботу склотарний завод, тепличний комбінат, комплекс по відгодівлі великої рогатої худоби в с.Олишва, механізований тік племзавод на 2400 корів, ферма в с. Білів, пилорама, звіроферма, м'ясокомбінат, комплекс калібрувального заводу СП «Зоря-насіння», асфальтний завод. В 1974 році будується овочесховище на 2000 т. За кошти господарства будувалась районна лікарня та санаторій «Червона калина».

Фото: К.Закалюка, С.Делідона, А.Поплавського, М.Тимчука, В.Парфенюка


Історія села. Виставка

ЗОРЯ В КНИЖКАХ

       

       

   



ЗОРЯ В ГАЗЕТАХ

   

   



ЗОРЯ В ТЕАТРІ, В ТАНЦЯХ І ПІСНЯХ

   

   

   



ЗОРЯ В БУКЛЕТАХ



   

       



ЗОРЯ В ВІРШАХ

У Зорі на стадіоні
Революція ішла...
Поз'їжджалися з району,
Позбігалися з села.

Місця мало на трибунах,
Люд - валом, як саранча.
"Геть! Ганьба!:" Й тому подібне
Всяк горланив і кричав.

Перед людом з мегафоном
Скороспілі врожії -
В шароварах і в погонах,
І приїжджі і свої.

Для моральної підтримки
Бюст Тараса в рушниках.
Для пожертвування скринькам
Шугонула по рядках.

Всяк ганьбив радянську владу
І паплюжив комуняк,
Тих заслужено - за зраду,
Тих ганьбили просто так.

Гей, ти, матінко-Вкраїно
Гей, хоробрості порив!
Волі хлюпнула лавина
На вчорашніх кріпаків.

Будуть в нас вози і коні,
Буде трактор і те де...
У Зорі на стадіоні
Революція іде.
Всі бандюги й казнокради
Груди колесом: "Агей!
За народ ішли ми радо,
Хрест несли ми за людей!

Тож до владного корита
Ви стежки нам простеліть -
Наведем порядки спритно,
Буде хороше нам жить.

Нам діаспора поможе
Допоможе МВФ,
Не робити й жити гоже
Ми з приспівом будем. Ех!.."

Дев'ять років промайнуло -
Віз наш котиться назад.
А вожді уже забули
Обіцянки невпопад.

Хто спритніший - той портфеля
Чи мандата відхопив...
А в містах, містечках й селах
Люд живе ще гірш, як жив.

Ані коней на припонах,
Трактор в полі де-не-де...
Із Зорі від стадіону
Революція бреде...

1999-ий рік

Михайло Степанюк


Подвиг

Трудівникам агрофірми «Зоря» у зв'язку з її 45 - річчям

Мій вам уклін, трудівники
В ці дні з нагоди свята.
Сказати щиро, залюбки
Хотів би вам багато.

В рядки шикуються слова
Сердечного привіту.
І ваша слава ожива,
Що здавна йде по світу.

Вона і плани, і діла
В собі акумулює,
Союз колишній обійшла,
По СНД крокує.

І люди бачать: неспроста
Вона, та слава, й нині
Обходить села і міста
На рідній Україні.

А що ж Вітчизні молодій?
Їй саме в час, на благо
Не мітинговий буревій,
А трудова звитяга.



І робить сильною її
Не низка слів барвиста,
А ті ж пшеничні врожаї.
Та ж сама качаниста.

Вони, здобутки чималі,
Вас славою і вкрили,
Життя людини на землі
Без подвигу - безкриле.

У дружбі з подвигом живіть
І далі ви, зорянці.
Із пантелику вас не збить
Ніякій лихоманці.

Нові відносини тепер:
Доплати, переплати...
І податковий цей бар'єр
Ви мусите здолати.

Крізь всі завади слід пройти
І збудувать державу,
Нові побачити світи,
Нову здобути славу.

Валентин Монаєнков


Жайворова пісня

В.А.Плютинському

Де шумлять жита врожаєм -
Жайвір в небі висне.
Ой, кого ж то так вітає
Жайворова пісня?

Щедрою нивою,
Долею щасливою
Радуйся, земле моя.
Радуйся, радуйся.
Земле моя.

Знає жайвір - дзвоник ранній,
Хто встає з зорею
І радіє на світанні
Рідною землею.

Щедрою нивою,
Долею щасливою
Радуйся, земле моя.
Радуйся, радуйся,
Земле моя.



Жайвір - співом - переливом,
А хвилями - поле.
Колосися славним жнивом,
Хліборобське поле.

Щедрою нивою,
Долею щасливою
Радуйся, земле моя.
Радуйся, радуйся,
Земле моя.

Сійся, пісне жайворина,
Дощиком сріблястим,
Щоб дзвеніла Україна
Повнозерним щастям.

Щедрою нивою,
Долею щасливою
Радуйся, земле моя.
Радуйся, радуйся,
Земле моя.

Олександр Богачук

Родюча ниво, я тобі вклоняюсь

Було колись - Сморжівські хутори
Виднілись одинокими дворами.
Про щось мовчали сумно явори
І звір бродив глибокими ярами...
Та в мудрості нетлінне джерело,
Як Божий дар - між небом і землею
На хуторах заклалося село
І нарекли тоді його Зорею.
То світлий розум, може провидіння.
Розкажуть своїм внукам старожили
(Бо не одне зросло тут покоління),
Як їх село зростало і міцніло.
Село Зоря - то є одна родина,
Його опора - хліборобів руки.
Тож передасться і дочці і сину
Велика й щедра батьківська наука.
Переросте в багаті врожаї,
Заколоситься нива щедро в полі,
І буде хліб священний на столі,
І буде радісна й щаслива доля.

Тамара Шкіндер



ЗОРЯ В ЛЕГЕНДАХ... У ОДНІЙ ЛЕГЕНДІ

Легенда про Зорю

Жив колись чоловік. Звали його Володимиром. Була в нього дружина. Хотіла вона мати донечку, ясну зірочку.
На ранній зорі молився Володимир Богу:
- Боженьку, прошу Тебе, подаруй нашій сім'ї донечку.
Почув Бог молитву Володимира і відповів йому:
- Земля, на якій ти стоїш, буде тобі за дочку, люби її та дбай про неї.
- Але як же мені назвати цю землю? Подивився Бог на небо і сказав:
- Зорею.
І побудував Володимир на тій землі село Зоря. Багато людей поселилося в Зорі, розцвіли сади, зашуміли пшеничні поля, будувалися заводи.
Усе своє життя піклувався Володимир про Зорю, як про власну дитину, віддаючи їй своє серце.


Віталій Назарець, учень 5-А класу Зорянського НВК «школа - гімназія».

Моя Зоря! Село моє - Зоря.

Н.Л.Кашернюк


Інфраструктура села

Сільська рада
Голова – Гуз Анатолій Тимофійович.

ЗАТ АПК „Зоря”
Земля – 12963 га
Сільськогосподарських угідь – 11900 га

В агрокорпорацію входить:
Племзавод
Керуючий – Ільницький Віктор Володимирович.
Велика рогата худоба – 1678 голів, в т. ч. 560 корів, 14 коней, 30 голів свиней...

дeтальніше >>


Видатні люди села

Плютинський Володимир Антонович – народний депутат України, член Аграрного комітету Верховної Ради, голова правління ЗАТ „Агропромислова корпорація „Зоря”, член-кореспондент Міжнародної кадрової академії (ЮНЕСКО), почесний член Української академії аграрних наук, Двічі Герой Соціалістичної Праці, заслужений працівник сільського господарства України.

За великий внесок у розвиток сільського господарства, успішні розв’язання соціально-економічних проблем села В. А. Плютинського неодноразово відзначали високими державними нагородами: він тричі кавалер ордена Леніна, нагороджений орденами „Знак Пошани”, Жовтневої революції, Дружби народів, Вітчизняної війни ІІ ступеня, „За заслуги” ІІІ ступеня, обирався депутатом Верховної Ради УРСР VII-XI скликань, народним депутатом СРСР, упродовж двох скликань був членом Верховної Ради УРСР...

дeтальніше >>


Design by Ty ©