Внукам
Тихо падає сніжок
І мороз міцнішає
Хто у світі найдорожчий,
Хто ж то наймиліший?

До обійстя туляться,
Цвірінчать горобчики
- На Вишневій вулиці
Найдобріші Хлопчики!

Вони підростають
Як дубочки в гаю,
І уже найстаршому
Десять літ минає.

Разом з ним святкують
Баба, дід та Ніна
З радістю дарують
"Лебеді" – картину

Заодно бажають
Доброго здоров'я
Довгих, довгих років
І щасливу долю,

Боже наш, благослови
Із любов'ю Отчою
З вулиці Вишневої
Чорнобривих хлопчиків.

Сватам
Швидко осінь в минуле біжить,
День короткий тихенько згасає
А мій дух перед Богом тремтить
І молитву вечірню складає

Помолюсь за сестер, за братів,
Що з любов'ю труд Божий звертаюсь
За своїх найдобріших сватів
Неодмінно в молитві згадаю.

В наймилішому серцю селі
Вони мирно живуть – поживають
Там де сосни великі й малі
Навіть взимку краси не скидають

Вже доклали здоров'я і сил
В лісі, в холі, у церкві і хаті,
Так, що вище небесних світил.
Назбирали скарби пребагаті.

Дай їм, Господи, довго прожить
На землі , де ми лиш перехожі,
І нехай працювать і ходить,
Чуть і бачить завжди вони зможуть

На узлісся лягає туман...
День щасливо минув, вечоріє...
Слава Господу, брате Іван,
Слава Богу, сестричко Маріє!