Головна

Релігійні громади






























До храму — крізь вибоїни й завії,
Через стрімкі й приземлені літа.
Бо ніц неварта в світі цім надія
Без віри, без любові, без хреста.

У 1855 році на кошти князя Радзивілла (із казни було положено 298 руб.) була збудована кам"яна церква Святої Великомучениці Варвари, за якою рахувався фруктовий сад та 47 десятин землі.

Мені дуже хочеться розповісти про династію священнослужителів Садовських. У 180з році на Олексинський прихід було призначено Федора Садовського, молодого 26-річного священника (1777р.н.),який приїхав у село з матушкою Мариною Миколаївною.

На початку 1833 року у віці 56 років помирає Федір Садовськийй, залишивши дружину та сімох дітей: Василя, Антона, Іоанна, Якова, Олену, Олександра, Тетяну, Анастасію. На прихід тимчасово призначено священника Філіпа Жарковського.

Село розросталось. Маєток у Шпанові і земля переходять до поміщиці Олександри Радзивіллової. У цьомуж році на прихід призначається Василь Садовський, син Федора. Це була одна з найяскравіших особистостей не тільки села, а й цілого Рівненського повіту. Народився Василь Садовський в с.Олексин у 1811 році. Навчався у Волинській духовній семінарії (м.Луцьк), яку закінчив у 1833 році з атестатом другого розряду. В тому ж році був рукоположений у сан священника Варварівської церкви Шпаново-Олексинського приходу. В 1836 році отримав грамоту про призначення законовчителем Шпанівського приходського училища, де й працював до 1877 року. Разом з ним вчителями працювали Василь Григорович Азаров, Андрій Федорович Підгаєцький.

З 1837 року по 1848 рік Василь Федорович був депутатом в Рівненському повітовому суді при розгляді справ духовенства. Це була людина дивовижної працелюбності і відповідальності.

У 1857 році його було нагороджено набедреником і цього ж року призначено благочинним першого округу Рівненського повіту. Цю посаду він обіймав до 1864 року. У 1857 році Василь Федорович нагороджений фіолетовою скуфією, а в наступному — бронзовим хрестом. Найвищу свою нагороду священник отримав у 1865 році. Це — орден Святої Анни третього ступеня. Варто зауважити, що видавалась ця нагорода лише за підписом царя і обов'язково друкувалось повідомлення про це у "Волинських відомостях". Через три роки після такої події у віці 57 років за власним бажанням, Василь Федорович вийшов у заштат з призначенням йому пенсії 90 рублів (Єпархіальне керівництво №103, 11 березня 1868р.). Проте, будучи на пенсії, він продовжував займатися доброчинною діяльністю.Хочеться показати кілька витягів по Волинській духовній семінарії.

Волинська духовна семінарія.Семінарське управління повідомляє, що в Правління поступили внески від таких благочинних:

      1. на побудову учнівського гуртожитку 1879-1881рр. 1881рік — Першого округу Рівненського повіту священника Василя Федоровича Садовського — 29 рублів.
      2. На нагородження вчителя музики 1881 - Першого округу Рівненського повіту священника Василя Федоровича Садовського — 4 рублі 60 копійок.
      3. На допомогу бідним вихованцям семінарії 1881 рік — Першого округу Рівненського повіту священника Василя Федоровича Садовського — 14 рублів 60 копійок. У 1881 році благочинному Першого округу Рівненського повіту священнику Василю Федоровичу Садовському була надана відпустка з 22 по 29 травня в с.Купку Гайсинського повіту Подільської губернії. А через два місяці Василя Федоровича не стало. Поховали його на цвинтарі с. Великий Олексин. Могила цієї чудової людини, яка зробила так багато для свого повіту, збереглася і донині.

У 1869 році, після виходу Василя Федоровича на пенсію,на парафію призначили його 26-річного сина Якова Васильовича Садовського, який закінчив ту ж Волинську духовну семінарію у 1867 році. Яків Васильович гідно продовжив справу свого батька. У 1876 році він був обраний духовенством і затверджений членом будівельного комітету Клеванських будівель для приміщення духовного училища.

У 1895 році Яків Васильович передчасно помирає, залишивши дружину Людмилу Йосипівну та дітей: Степана, Володимира, Лева, Олександра, Зінаїду, Неонілу. Велика сім"я залишилася без годувальника. Щоб підтримати і допомогти племінникам, на парафію, на велике прохання, переводиться із с.Оржів брат Якова — священник Олександр Васильович Садовський (1838 р.н.). На цей час він був удівцем.

Після смерті Федора Садовського тягар по утриманню матері та своїх братів і сестер узяв на себе Василь Федорович. Так само вчинив і Олександр.

У 1904 році Володимир Якович Садовський призначений священником Варварівської церкви с.Шпанів. Приїхав він на парафію з матушкою Любов"ю Кіпріанівною та синами Георгієм і Дмитром. Володимир Якович навчався у Волинській духовній семінарії. Закінчив 5 класів. З 1899 року по1900 працював учителем, у 1901 — псаломщиком, а у 1901 році був рукоположений у диякони.

Ось так на священнику Володимиру Садовському закінчилася славна династія Садовських, яка понад століття опікувалася парафією та вірою і правдою служила людям.

У 1905 році Олександра Садовського на парафії змінив Никифір Сергійович Сатаневич(1868 р.н.), син псаломщика села Гліби Заславського повіту. Закінчив він Волинську духовну семінарію у 1891 році. В В тому ж році отримав посаду в селі Брінове Кременецького повіту. У 1892 році направлений у село Живи Заславського повіту. А в 1897 році перевівся у с.Золотіїв Рівненського повіту. А в 1905 р. Був переведений у с.Шпанів на Шпанівсько-Олексинську парафію. Службу вів почергово у Варварівській церкві та церкві Народження Пресвятої Богородиці.