Головна

І Шпанів був колись містечком, фортечні мури і палаци мав...

За 6 кілометрів на північ від Рівного, при річці Усті, на мальовничих пагорбах північної межі Волинської височини, розташувалося село Шпанів. Народне осмислення назви Шпанова різне. То в зв»язку з словом «шпанка» вишня (тут, мовляв, були гаї шпанки), то в єдності з дієсловом шпанувати «бути волокитником, осередком шпани». Крім того, є говіркове – шпанський «іспанський»; Шпанія «Іспанія», прізвища в актах з 1293 року Шпон, Спан. Вперше згадку про Шпанів знаходимо в акті 1562 року, де вказується, «…містечко Шпанів з замком не входить до Рівненського ключа». Акт 1570 року підтверджує право власності на містечко Шпанів за Федором Чапличем, який «платить податок в казну від 30 «димів». З часом від назви цього маєтку представники роду починають себе іменувати Чапличами-Шпанівськими. На жаль, у 30-х роках ХУП ст.. Чапличі залишають Шпанів - своє родове гніздо. У той час в навколишніх лісах діяв каральний загін, якому приписують розорення Шпанівського замку. Тепер про його існування нагадує лише невисокий пагорб, і мало кому спаде на думку, що тут знаходиться підземелля старовинного замку – єдине, що від нього залишилось. Пізніше маєток перейшов до Чолганських, а згодом до Пеплавських, яким він належав майже 100 років. У другій половині ХУШ ст.. Шпанів купив Ян Казимир Стецький з Межирічів Корецьких, будівничий і володар маєтку в Кустині. Про замок того періоду згадує у своїх мемуарах Генріх Стецький: « красива і простора резиденція витончено перероблена з оборонного замку». У кінці ХУШ ст.. Кароль Стецький побудував у Шпанові палац у стилі класицизму, можливо, використавши мури більш давньої споруди: палац мав вигляд прямокутника з двома поверхами та цокольний поверх з високими підвалами. Частина підвалів прикрита, тому що верхній поверх був розчленований пілястрами, з розділеннями по кожній стороні двох крайніх осей.. Флігель накривав гладкий чотирискатний дах. Палац, що видно з лівого боку, був теж прямокутною спорудою, двоповерховим, з чотирискатним дахом пілястрами по кутках і чотирьохколонним портиком з боку під’їзду. Гладенький фасад будівлі з ганком під’їзду увінчані карнизом. Малюнок Саара є єдиною гравюрою, що зображує Шпанівський замок перед його модернізацією.


У 1815 році після одруження з онукою Стецького маєток переходить до Михайла Радзивілла (1778-1850) – литовського князя і одного з ватажків польського повстання проти Росії 1830-31 рр. Після поразки повстання князь Михайло був засланий до Сибіру, князівську власність було конфісковано і російською владою передано братові Леону Радзивіллу (1821-1896). Останнім власником маєтку у Шпанові до 1939 року був Януш Радзивілл.
В 1815-30 рр. з ініціативи Михайла Радзивілла, скоріш всього за проектом Генрика Латтара, палац перетворився на велику і гарну резиденцію, посеред прекрасної природи понад мальовничим ставом. У сорокових роках ХІХ ст.. Хелена Радзивілова(з роду Пшездецьких) повністю переплановує ландшафти Шпанова: осушує болота, очищає ставки, закладає сади і парки. Довкола палацу був розбитий парк за проектом Дионісія Міклера який займав територію близько 20 га. У Шпанівському саду росли надзвичайно красиві листяні і хвойні дерева. По всьому парку розкидано багато різнобарвних клумб. «Зі всіх сторін той Шпанів видно, цілу округу прикрашає. То за деревами сховається, то біліє серед гущавини, то золотить його сонячне проміння між одним і другим кристалами ставків…» - так висловлювався про Шпанів Александр Пшездецький.А також було побудовано декілька житлових приміщень, серед яких звертає на себе увагу триповерховий флігель у формі латинської літери L. Цей будинок зберігся дотепер, а раніше використовувався Радзивіллами як літня резиденція після пожежі 1870р., котра майже повністю знищила палац, після якої він уже не відбудовувався.
На кінець ХІХ ст.. у містечку налічувалось 75 дворів, 887 жителів, з них 113 сповідували католицизм. Окрім того, у селі стоїть бароковий костел святих Петра і Павла, закладений у 1726 році з ініціативи київського підстарости Петра Пеплавського. Костел сотні років слугував усипальницею князів Радзивіллів. На території костелу була дзвіниця, зроблена з чотирьох п’ятиметрових швелерів, де зверху на перекладині висіло два дзвони. У 1945 році він був зачинений і зг
одом перетворився на руїну. Протягом останніх років пам’ятка була відремонтована зусиллями громади Української Православної Церкви і стала православним храмом. У 1855 році на кошти князя Радзивілла була збудована кам’яна церква Святої Великомучениці Варвари, яка була збудована на місці старої дерев’яної церкви ХУІ ст.. При ній у 1869 році на кошти прихожан побудована дерев’яна дзвіниця.



На північ від Шпанова була невеличка німецька колонія «Териполь», яка у 1914 році припинила своє існування. На кінець ХІХ – початок ХХ ст.. у власності князя Фердинанда Радзивілла перебуває фабрика обробітку шкіри, водяний млин, горілчані магазини, винокур енний завод(52 890 відер річної продукції), побудований ним у 1904 році. У період польської окупації в селі Шпанів діяла семирічна школа, навчання в якій проводилось польською мовою. З приходом Радянської влади з 1939 р. по 1941 рік школа залишалася семирічною, викладання предметів проводилось українською мовою. В школі працювали вчителі зі Східної Украхни, а з місцевих – Семенюк Костянтин Потапович, Семенюк С.С., Бордовська Євгенія Павлівна, Чуйкова Зоя Дмитрівна. З початком війни та до 1943р. у школі було тільки 4 класи. У тому ж році школа була закрита. У 1941 році в селі Шпанів розпочала роботу трирічна хліборобська школа. Розташувалася вона в старому палаці князя Радзивілла.



У 1943 році в підвалах палацу німці катували людей, яких привозили з навколишніх сіл. І коли жителі села зайшли в підвали, після 2 лютого 1944 року, то побачили страшну картину – усі стіни були залиті людською кров’ю. Маєток у Шпанові було дуже поруйновано після Другої світової війни, коли на його території знаходилась радянська військова частина.
Сесією Шпанівської сільської ради від 29 липня 2005 року палацовому комплексу, церкві Святих Петра і Павла, церкві Святої Великомучениці Варвари надано статус пам’яток історії та архітектури місцевого значення. Хочеться сподіватися, що серед нас знайдуться власні чапличі-радзивілли , які зможуть знову відродити славу древнього Шпанова.



На території Шпанівської сільської Ради знаходиться заказник місцевого значення «Урочище Павлівщина» створений рішенням Рівненської облради №584 від 27.05.2005 р. Площа 131 га.
У лісових масивах заказника зростають різноманітні насадження як природного, так і штучного походження. На свіжих та вологих судібровах та дібровах ростуть дуб звичайний , береза повисла, граб звичайний, клен гостролистий, осика, бук лісовий, сосна звичайна; у дібровах - тополі біла та канадська, граб, клен гостролистий, липа дрібнолиста, ялина європейська. Майже всі насадження штучного походження, різні за віком. У трав'яному покриві заказника широко розповсюджені яглиця звичайна, копитняк європейський, зеленчук жовтий, куцоніжка лісова, фіалки дивна та Рейхенбаха, зрідка трапляються види із Червоної книги України - коручка чемерниковидна та гніздівка звичайна. У підліску відмічені бузина чорна, свидина кров'яна, бруслина бородавчаста. Фауна заказника теж досить різноманітна. Тут мешкають заєць сірий, лисиця, куниця лісова, вивірка звичайна, їжак білочеревий, кабан, борсук (занесений до Червоної книги України), з птахів - сойка, повзик, дятел звичайний, сова сіра, канюк звичайний, різні вили горобцеподібних, земноводні, плазуни та інші.

ІНФРАСТРУКТУРА села Шпанів. Кількість населення – 2708 чол.
На території села Шпанів:
-розташований НВК «школа-сад»;
- функціонує фельдшерсько-акушерський пункт;
- діє Будинок культури та публічно-шкільна бібліотека;
- філіал Оржівської музичної школи;
- надаються послуги з виготовлення столярних виробів підприємцем Кушніром Р.В.;
- працює Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів;
- знаходиться центральна садиба ПСП «Шпанівське»;
- працює 8 закладів роздрібної торгівлі.