- Наші краяни -

Сусь Надія Богданівна

Вчитель хімії та біології Малошпаківської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів

Педагогічний стаж – 30 років.

Стаж членства в профспілковій організації – 35 років.

Кваліфікаційна категорія: вища.

Звання: «Відмінник освіти», «Вчитель-методист».

Визначальні риси: доброта, відповідальність, наполегливість, вимогливість, щедрість, чесність, скромність, порядність.

Життєве кредо: поводься з іншими так, як хотів би, щоб поводились з тобою.

Сенс життя: навчити дітей добру, розуму, закласти в них оте зернятко людяності, взаєморозуміння, допомоги, щоб в майбутньому воно проросло і зробило з них справжніх Людей з великої літери.

Світ захоплень: книги, квіти, діти, подорожі.

Мрія: щоб збулися мрії дітей.

Улюблений вислів: «Завжди пам'ятай, що в тебе нема права бути особистістю. В тебе є обов'язок». ( Е.Рузвельт )



Про таких у народі кажуть: «Вчитель від Бога». Робота справжнього вчителя не закінчується дзвоником з уроку. Те, що одержують учні в спілкуванні з ним, стає частиною їхньої особистості.

Кожний вчитель – неповторний. Бо кожний по-своєму любить дітей. І ця любов до дітей складається з безлічі кришталиків, як великих, так і малих, зовні майже непомітних. Справжньому вчителю обов'язково притаманні любов до рідного краю, палке захоплення своєю професією, людяність, чесність, скромність, прямолінійність. А якщо Всевишній наділив учителя ще й фантазією та аристократизмом, то такому вчителеві немає ціни. Саме такою, неординарною, творчою, закоханою у свій предмет, є вчитель хімії та біології у Малошпаківській загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів – Сусь Надія Богданівна.

Батьки дуже хотіли мати дочку-медика, але в останній момент дівчина остаточно вирішила іти до Тернопільського педагогічного університету. І жодного разу в своєму житті не шкодувала про вибір.

Надія Богданівна захопилася хімією ще тоді, коли сама навчалася у школі. Її вчитель – Катерина Миколаївна, ввела своїх учнів у світ формул та реактивів. Проте вона була для них не просто вчителькою, а подругою, що інколи давала ключі від лаборантської та дозволяла змішувати реактиви. А якось навіть потай дозволила залізти до класу через вікно. Після цього, правда, вікно забили цвяхами, проте любов до хімії у Надії Богданівни залишилася на все життя. І передалася її власним дітям. Марійка й Андрій уже закінчили Київський політехнічний університет і працюють за фахом хіміками-технологами в Києві.

Секрет успіху Надії Богданівни полягає в тому, що вона глибоко і на сучасному рівні володіє науковими знаннями, творчо впроваджує нові педагогічні технології, сучасні методи і прийоми навчання, які ефективно впливають на розвиток пізнавальних інтересів учнів. Вражає високий інтелектуальний рівень та енциклопедичність знань учительки. І все це вона вміє ненав'язливо передати своїм учням, запалити їх жагою до знань. Уважне, доброзичливе ставлення Надії Богданівни до кожного школяра викликає бажання вчитись ще краще. І двієчники, і відмінники сидять на її уроках з широко відкритими очима і ротами. Так Надія Богданівна вміє зацікавити.

Здається, немає в школі класу, де б хоч кількох учнів не зацікавила хімія. Про це свідчать результати щорічних олімпіад, на яких її вихованці займають призові місця. А Петрович Віктор та Дорощук Віктор відстоювали честь області на Всеукраїнських олімпіадах з хімії у Донецьку та Запоріжжі. Дякуючи самовідданій праці Надії Богданівни, школа ось уже протягом двадцяти п'яти років є лідером районного рейтингу олімпіад з хімії та біології.

У селі вчительку поважають. І не лише тому, що саме вона зробила можливим навчання багатьох дітей «на бюджеті» у престижних університетах, але й за простоту, скромність, людяність.

Чому вона справляє на людей таке хороше враження? Мабуть, тому, що живе за принципом «Роби так, як хочеш, щоб чинили з тобою». У будь-якій конфліктній ситуації рекомендує поставити себе на місце іншої людини, тоді краще її зрозумієш і знайдеш компроміс. До того ж, кожен має бути на своєму місці. Надія Богданівна бажає кожному учню вступити в той вищий навчальний заклад, куди хоче він, незалежно від бажання батьків, оплати чи престижу. Лише так можна почуватися щасливою людиною.

Мабуть, Надія Богданівна звикла робити все на «відмінно»: золота шкільна медаль, червоний диплом Тернопільського державного педагогічного інституту ім. Я.Галана, нагрудний знак «Василь Сухомлинський», звання «відмінник освіти» та дуже багато почесних грамот і дипломів. І, напевне, ще не одному старшокласнику вона дасть путівку в життя.

Ось така вона багата, неспокійна, терниста, творча і натхненна вчительська доля, барвистіша, ніж саме життя. Є в ній усе: сльози радості й гіркота невдач, найвищі злети духу – аж до запаморочення від висоти, і сірий туман буденності, свіжий рожевий вітер змін і тягуче відчуття застою.

Але є дні, хвилини великої людської любові й душевного натхнення. Нехай вони забринять у кожній душі і зігріють теплом наші школи, їхніх жителів – учнів та вчителів. Учителів, які не роблять кар'єри, таких, як наша Надія Богданівна, яка завжди готова промовити: «Якби я не була вчителем, я не могла б залишатися молодою душею; втратила б здатність бачити світ очима дитини; не відчула б змін у житті; не відчувала б музику квітів, слова; не була б такою щасливою; не бачила б сонечка в дитячих очах».

Тож ми вдячні Долі за те, що подарувала нам такого Вчителя.

Дякуємо вам, Надіє Богданівно, за працю, за «горіння», за небайдужість до своєї справи, за… за… за… Врешті-решт, просто за те, що ви є.

Мій Учителю добрий!
Мій сільський, Мій Великий Учителю!
Моя совість щоденна!
Мій кленовий листочок в минуле.
Кожним словом листа я сьогодні зачитуюсь,
Хоч минули літа, та нікого я з вас не забула!
Є уроки – навчання, є уроки – страждання!
А твої – пахли полем!
А твої – пахли ранками!
А твої – це уроки…, що не мають кінця,
Бо квітують ще липи, колись нами посаджені!
Бо з кринички п'ють воду і старі, і малі…
В учнях ваших живуть і житимуть вічно –
Як домашнє завдання – любов до землі,
До пташини, до квітки, до води і до мами,
До святого і вічного, чим людина живе!..
Щиро вдячна я Долі, що звела мене з Вами!
Дай Вам, Боже, здоров'я, що Ви вчили мене!

Педагогічний колектив Малошпаківської ЗОШ І – ІІІ ступенів