Білецький Богдан В'ячеславович
Народився 14 жовтня 1960 року в селі Переділи Рівненського району Рівненської області. Дитячі та юнацькі роки пройшли в селі Дворовичі. 1977 року закінчив Сатиївську середню школу Дубнівського району з золотою медаллю, а 1982 року – будівельний факультет Українського інституту інженерів водного господарства з відзнакою. В 1985-1987 роках служив командиром взводу в Семипалатинській області. У 1987-90 роках навчався в аспірантурі Київського інженерно-будівельного інституту при кафедрі архітектурних конструкцій. Кандидат технічних наук. Працює доцентом кафедри архітектури Українського державного університету водного господарства та природокористування. Нагороджений знаком «Відмінник освіти України». Має більше 50 наукових праць. Добірки поезій друкував у періодичній пресі. Автор збірок поезій «Сонет про новизну» (2001), «Барви і грані» («2002), «Четвертий вимір» (2004), співавтор літературно-художнього збірника «Alma mater» (2002).
Свої поезії Білецький Богдан присвячує людям, яких пам’ятає і любить, оспівує красу мистецтва і природи, порушує теми життєвих радостей і печалей, здобутків і втрат. Лейтмотивом його віршів є вірність гуманістичним ідеалам, пошанування загальнолюдських цінностей, протидія житейським негараздам силою духу та віри в майбутнє.
Особливо подобаються односельчанам та землякам вірші, в яких Богдан В’ячеславович оспівує рідну природу, красу рідного краю.
Маленькі Карпати
Презентація збірника. Щирі промови.
Просять авторів вірші свої прочитати.
А одна поетеса спитала раптово:
- Ви з Дворович? Це там, де… маленькі Карпати?
- Як Ви гарно місцевість ту рідну назвали!
Про красу її чув компліментів багато,
але ми з зеляками і досі не знали,
що живем в зеленхвойних… маленьких Карпатах.
Як ви влучно сказали! Спасибі. І браво!
Краєвид наш не може не зачарувати.
Там повітря п’янке і цілющі там трави,
У сріблисто-росистих… маленьких Карпатах.
Приїжджайте до нас на Святого Михайла –
це престольне, місцеве, дворовицьке свято.
Почастуєм. Застольних пісень заспіваєм
і підем в білосніжні…маленькі Карпати.
…За зимою весна, а за літом знов осінь.
Повертаюсь в село до батьківської хати.
Відпочити в тепліших краях мене просять -
я ж піду в златолисті … маленькі Карпати.
В козуб свій яблук кладу краснобоких,
поспішаю, бо дощик почав накрапати.
І так хороше жити у світі широкім,
коли йдеш у свої, найрідніші «Капати».
06.09.2003