Історія селища

Петро-Павлівська церква - памятка архітектури, 1885 р.

Перша писемна згадка про Квасилів датується 1445 роком. Існує декілька версій назви селища. Ще в XIII столітті на цю болотисту територію неподалік Рівного поселились люди, яким фактично доводилось „кваситись” в жахливій багнюці. Звідси з’явилось перше припущення щодо назви селища. Інша версія відштовхувалась від вирощування хмелю, виробництва квасу, а згодом – пива і передбачало дослівний переклад слова Квасилів як «квасом сильні».

Існує також народна легенда. Якось навесні, коли Устя розкинула свої води на десятки миль, три малоземельці з півдня подались шукати нові землі для свого господарства. Надвечір після довгих пошуків вгледіли місцину, яка всім дуже сподобалась. І тут, біля джерельця, почали підбирати їй назву. У той час один з них черпнув джерельної води й каже: «О, то справжнє квасило! Таку гіркоту пробую вперше!» Пожурились вони, та й зійшлись на тому, що назвали її Квасило. Від того і наш Квасилів зветься.

Оселя квасилівських чехів XIX ст.

Одне із перших досліджень історії Квасилова розпочали друкувати волинські чехи після першої світової війни в журналі "Вірний вартовий". Вони розповідають нам про чеський населений пункт Василів на Волині в дореволюційний період. Також друкувалася в місцевій Квасилівській друкарні в 1929 р. відома книга Ярослава Веленського "Хроніки Квасилова". Ця книга складена, починаючи із спогадів Йозефа Нагловського. В ній розповідається про кмітливість і заповзятливість чехів, які вирішили купити землю навколо хутора. Були і такі, яким не подобалась місцевість (болото, гнилий ліс). Вони продавали землю і виїздили. А ті, що залишились, почали будуватися і заводити господарство. Першими поселенцями були чехи Йозеф Перний, Земан, Зах, Чижек, Влах, Зіх, Мартинек.

Відреставрований будинок культури

Днем заснування селища Квасилів вважається 12 липня 1870 року – у день Святих Петра і Павла, коли було освячене місце під будівництво каплиці. Перному та іншим чехам ми завдячуємо будівництвом у 1871 році школи, при якій була створена громадська бібліотека, а також будівництвом у 1873 році пивзаводу, у 1883 році – ковальської майстерні, у 1892 році – ливарного заводу, який став основою для створення підприємства машинобудівної індустрії – заводу „Квасилівфермаш”, реформованого пізніше у „Рівнесільмаш”.

Дуже важливим для селища стало будівництво залізниці Київ-Брест, розпочате в 1871 році, що проходила через Квасилів, хоча скористатись нею жителі змогли лише у 1906 році, коли потяги почали зупинятися і тут.

Квасилівський НВК «Школа-ліцей»

Щодо віри, то, як і в інших селах, люди поділялися на кілька груп прихожан. Одним з важелів їх об’єднання стало будівництво у 1885 році православного храму Петра і Павла, першим священиком якого був отець Федір Гейда.

У ті часи молодь нашого селища була досить активною, тому одна за одною створювалися різного роду організації: протипожежне товариство (1878), добровільне страхове товариство (1890), гімнастичне товариство „Сокіл” (1911). Останнє з них було популярне не лише в Україні, а й за її межами, куди спортивні команди їздили на змагання.

Сучасний Квасилів дуже відрізняється від колишнього. Тепер тут побудовані багатоповерхові будинки, магазини, кафе та інші об’єкти громадського призначення. Але разом з тим, залишилось кілька будівель часів перших чеських поселенців, які нагадують нам, що саме ці люди зробили свій внесок не лише в індустріалізацію, але і в духовний, культурний розвиток населення.

Дуже прикрим є те, що в наш час багато в чому Квасилів поступається колишнім показникам. Хотілося б бачити більшу громадську активність мешканців, їх зацікавленість у процвітанні селища. Проте, нам є чим пишатися. Так, на теренах усієї країни свою продукцію реалізовує підприємство, створене на основі старого пивзаводу та працює під торговою маркою „Еколайн”. Маємо надію, що у майбутньому відродиться потужне підприємство – завод „Рівнесільмаш”, завдяки будівництву якого значно зросло населення Квасилова, перетворивши його з села у селище міського типу та надавши символ машинобудування до зображення на гербі селища. Незважаючи на те, що межі сучасного Квасилова із найближчими населеними пунктами практично стерлися, я впевнена, що наше селище збереже свою самобутність та пам’ять про цікаве історичне минуле.

Робота на Всеукраїнський конкурс "Легенди рідного краю" виконала Огоновська Тетяна Валентинівна, випускниця Квасилівської НВК "Школи-ліцей"