Климентовська Вікторія Михайлівна народилася 2 серпня 1961 року в селищі Качанівка Ічнянського району Чернігівської області. Закінчила педіатричний факультет Київського медінституту. Працює за фахом в селі Дядьковичі на Рівненщині.

Авторка книжок: "Ковток свободи, клаптик неба" (Рівне, "Азалія", 1995 р.), "Пересопницька осінь" (Рівне, "Азалія", 1997 р.), "Каріатида" (ВАТ "Рівненська обласна друкарня", 2003 р.), "На хвилях бузкових туманів" (Рівне, "Овід", 2007 р.).

Дипломат конкурсу "Гранослов - 96".

За поему "Спочатку була воля" нагороджена премією Організації Оборони Чотирьох Свобід України (США).

Член національної спілки письменників України з 1999 року.

Вірші включені в "Антологію Української поезії другої половини ХХ сторіччя" (Киїів, "Гранослов", 2001 р.).

КАРІАТИДА

Якщо тобі тут тісно, то звільнись
Але поглянь: навколо стільки снігу!
Наперекір всьому, що тягне вниз,
В думках, у голові тримаю книгу.

Якщо ж цей стид на голові носить,
То буде лікувальна фізкультура -
І станеш, як одна з каріатид -
В античнім храмі різблена фігура.

Жіночий шик - на голові тримать
Сувій тканин, по вінця повний глечик,
Склепіння, по котрому виноград
Повився, що аж кетяги на плечі.

Тримати так, щоб не поїхав дах.
Ні захисту не ждать, ні відпочинку.
І знати, що із серця рветься птах.
І пам'ятать, що ти не стовп, а жінка.

І що на тебе впало, на одну.
Любов не дасть покинуть чи залишить
Самсон чи Атланти плечі гнуть.
А ти стоїш: чим тяжче, тим стрункіша.

Не може світ без нас, каріатид.
І доки в нього є така потреба,
Не боляче об камінь ноги збить,
Якщо на голові тримаєш небо.

ВІДКРИТІ НЕБЕСА
Коли з'явився сенс
Коли незвичний спокій -
Дрібне відмівши вбік,
Щось вічне воскреса.
Це раз на рік лише,
Чи раз на сотні років
Буває такий шанс -
Відкриті небеса.

Як в той прачас, без днів,
Коли - лише безодня,
Але вже в ній творивсь
І починався світ.
Від душних снів прокинсь.
Вже сходить Дух на води -
І той легкий порив
Дано тобі вловить.

Та не зловився сам
В розкішно-сірі сіті,
Яких то тут, то там
Наплутав сатана.
Відкриті небеса,
Здається, всім відкриті.
Та блискіточок - тьма,
А от Зоря - одна.

І в мене лиш одне
Зосталося бажання.
Несу його на Суд,
Прошу собі біди.
Відкриті небеса,
Немов відкрита рана,
Яка терпляче жде
Цілющої води.