Рівненський район утворений в 1940 р. Численні археологічні знахідки свідчать про те, що на теренах краю люди мешкали ще з доби пізнього палеоліту (40 тис. років тому). Серед найбільш ранніх - поселення первісних мисливців.

Наприкінці VI - на початку VII століть край заселяли дуліби. Пізніше землі перебували у володіннях спершу Володимерського, Київського, а потім - у складі Галицько-Волинського князівства. Найбільш відомим із тих часів є княжа Пересопниця, де в 1556 - 1561 роках у тамтешньому монастирі було перекладено Євангеліє: зі старослов'янської на тогочасну українську мову, церковна книга, на якій тепер присягайть українські президенти

Після розпаду Галицько-Волинського князівства теперішня територія району перебувала під рукою Великого князівства Литовського. Після Люблінської унії 1569 року - акту об'єднання Литовського князівства зі шляхетською Польщею, населені пункти краю увійшли до Луцького повіту.

Майже всі поселення належали магнатам. У XVII столітті була створена Клеванська волость, як нижня ланка регіонального управління Луцького повіту, Волинського воєводства.

Середина XVII століття - землі краю охоплені визвольною війною під проводом Богдана Хмельницького. Пізніше територія нинішнього району належала Польщі, потім перейшла до Волинської губернії Російської імперії, а за Ризьким договором 1921 року - знову до складуц Польщі. Після приєднання Західної України до тодішньої УРСР 4 грудня 1939 року було створено Рівненську область, а в січні 1940 року 30 адміністративних районів, в тому числі й Рівненський.

Рівненський район багатий на історчне минуле. Згадати хочаб столицю удільного князівства село Пересопницю, перша згадка про яке датується під 1149 роком в Іпатіївському літописі, або містечко клевань із родовим замком князів Чарторийських над річкою Стублою. Цікава історія села Городок, де в маєтку барона Штейнгеля містився унікальний на той час етнографічний музей.